Незворотність. Повна інверсія

Друзі, маємо попередити вас, що фільм  містить кілька сцен із мерехтливими зображеннями, що можуть вплинути на людей, схильних до фоточутливої епілепсії або інших фоточутливих розладів.

«Незворотність. Повна інверсія» Гаспара Ное — перемонтована версія фільму «Незворотність» 2002 року, події в якому відбуваються в хронологічному порядку. Прем'єра нової стрічки відбулась на кінофестивалі у Венеції.

У 2002 році «Незворотність» стала найгучнішим скандалом у Каннах. 200 глядачів залишили залу у перші 30 хвилин показу. Пізніше режисер зізнавався, що очікував саме на таку реакцію.

Ось як Ное описує картину: «Оригінальна «Незворотність» розповідала історію у зворотному порядку і заплутувала глядачів. Новий монтаж робить події зрозумілішими, але від того ще більш моторошними. У цій версії не була вирізана жодна подія та збереглися усі діалоги. Тому вона й отримала назву «Незворотність. Повна інверсія». Стрічка 2002 року була головоломкою. Тепер це зрозумілий диптих, що вмістився на обох сторонах вінілової платівки: сторона B — це сучасний ремікс, не такий концептуальний, ніж композиція на стороні А, але з більш виразними та зрозумілими голосами».

Саме після «Незворотності» червоний став впізнаваною фішкою режисера. У сцені з підземним переходом, червоний колір так сильно стискає простір, що робить її по-справжньому нестерпною: у ньому ти починаєш задихатися й впадати в паніку. Додає нестерпності і шум на частоті 28 кГц раз-у-раз, покликаний вселяти у глядача тривогу. Навіть музика Тома Бангальтера з Daft Punk губиться десь за градусом жорстокості історії. Проте саме так народжувався фірмовий стиль Ное.