Коріолан

По-спартанськи просту шекспірівську трагедію про суворому воїна, який не витримав випробувань славою і політикою, режисер Джозі Рурк поставила настільки ж підкреслено лаконічно. Невелика сцена театру Донмар з трьох сторін тісно оточена глядачами; кілька стільців, червона фарба на підлозі і графіті на стінах, брутальні костюми, так само відсилають і до римської історії, і до сучасності.

У цьому скупому обрамленні ніщо не заважає виблискувати блискучому акторському ансамблю: Марк Гетісс в ролі спритного патриція трансформаційних змін Агріппи, люта в своїх амбіціях Дебора Фіндлі - мати героя Волумнія, Хедлі Фрейзер в ролі гідного ворога Кориолана Тулл Авфідія, Елліот Леві в ролі професійного політика Юнія Брута

У центрі, звичайно, - Том Хіддлстон, Коріолан, якого кожен з героїв п'єси прагне зробити маріонеткою в грі своїх інтересів, але кожен раз зусилля ці розсипаються на порох. Чужі амбіції відскакують від надзвичайно цільного і в своїй військової доблесті, і в зарозумілості, і в дитячій щирості Кориолана, як струмені води від закривавленого торса Хіддлстон в надзвичайно ефектною сцені обмивання після бою.

У світі, де битви перетворюються в політику, а політика породжує нові війни, Коріолану доводиться пройти свій шлях від героя натовпу до ізгоя, якому вчорашні прихильники кричать в обличчя «смерті!», Але залишитися, може бути, і неправим, але і не зломленим .